ЧЕРНІГІВСЬКІ СОБОРИ

ЧЕРНІГІВ СТАРОВИННИЙ.
Олія. Олексій Какала


ЧЕРНІГІВ ДРЕВНІЙ
Іван Коваленко

Чернігів древній став понад Десною,
Собор між зелені, як диво, вирина.
Над вічною і світлою рікою
Не змовкла ще історії струна.

І якщо ти не маєш супокою
І владно зве тебе зелена сторона,
Хай спогад про Десну тебе не обмина,
Антоній із печер махне тобі рукою.

У кожного в житті є суєтна пора,
Коли відходить в далеч Болдіна гора
І ти у вічність не прочиниш браму.

Та вже коли безвихідь, розпач, край,
То кидай все, в Чернігів поспішай,
Бо всі дороги тут ведуть до храму.

СПАСО - ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР. Олія. Ольга Матвєйцева, 2005.

СПАСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ. 
Олія. Едуард Красний.,2009.


ХРАМ
       Зеновій Винничук

Храм із надії, добра і людських сподівань,
Із любові, із мрій,із  молитов,
Храм вознісся велично в небесную даль,
Зігріває нас своїм теплом.

Тут сплелись воєдино
Людська згода й любов,
І покора, єднання сердець,
І до Господа Бога молитва проста,
І бажання звести цей вінець.

Не багатством земним
Дорогий він для нас,
І не блиском коштовних прикрас.
Він для слави Отця,
Творця неба й землі,
Животворного Духа Святого
І єдиного Господа Спаса Христа -
Нашого Царя і Бога.

ДЗВІНИЦЯ ТРОЇЦЬКОГО СОБОРУ.
Олія, картон.Едуард Красний, 2012
                                                                                                                          
                                                            СТАРА ЦЕРКВА.




                                      





                          
Стрункі височать тополі,
Поперед церкви блакитної,
До хмар достають поволі,
Сягають мети заповітної.

Перукою листя зеленого,
Ікони ховають підсвічені,
  Та шепотом чогось незнаного,
Турбують думки втаємничені.

У затишку тіні довжезної,
Спочили хрести пофарбовані,
І з дивної згоди мовчазної,
В прикрасах стоять обдаровані.

А за стіною чагарника,
Синіє дзвіниця старенька,
І ніби як мушля у равлика,
                                                           У небо прямує стрункенька.


ІЛЛІНСЬКА ЦЕРКВА. Олія, картон.Едуард Красний, 2009.


ВІРШ ПРО ЧЕРНІГІВ (уривок)
Ірина Неймеш

Люблю Чернігів - град свій рідний...
А звідки ж назва ця взялась?
Чи від лісів густих і темних,
Чи дав те ймення Чорний-князь?
І Вал насипали високий,
Щоб місто вік оборонять.
Гармати грізні там і нині,
Як вірні сторожі, стоять.
Сюди й закохані приходять,
Аби навік серця з'єднать.
Величні храми та собори
Уми могутні нам звели,
Щоб нас Господь ніколи в злидні
не допустив і щоби ми
Свій рідний край любили щиро
і пам'ятали , хто за нас
Стояв горою й не дивився -
Простий дружинник він чи князь.
                                                           Історію шануй і пам'ять.

                                     П'ЯТНИЦЬКА ЦЕРКВА. Олія, картон. 
                                 Едуард Красний, 2008.


ЕТЮД.ЧЕРНІГІВСКИЙ КОЛЕГІУМ.
Олія, картон. Едуард Красний, 2008



                                                             БОРИСО - ГЛІБСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ.  Олія.
Едуард Красний,2008.







Немає коментарів:

Дописати коментар