Блог вчителя мистецтва Дзюри Руслани

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ

СОФІЯ КИЇВСЬКА В ХІІ СТОЛІТТІ.

Олія. Дмитро Філатов,2008.

СОФІЯ КИЇВСЬКА

Г. Серебрянова

Стоїть вона на фоні небозводу,

од сяйва аж хмеліє голова, ¬

як велич українського народу,

як його мудрість, сила і слова.

О, як багато знала ти, Софіє,

і скільки перебачила катів,

та встояла, та визріла, як мрія,

і світ навкіл тебе помолодів.

Звеличена ще Мудрим Ярославом,

у сяєві проміння, а не в млі,

Русі великій на добро і славу

десятий вік стоїш ти на землі.

«ДИВО»

Павло Загребельний словами свого героя:

«Його треба назвати просто : диво! Тому що те, як зародився він понад дев’ятсот літ тому в людській уяві, і як ставився, і як оздоблювався, і як протривав єдиний у цілій Європі з того століття по сьогодні цілий і прекрасний – хіба усе це не диво?»

«Собор стояв уперто, несхитно, вічно, ніби виріс із щедрот Київської землі. Диво!»

«Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його»

СОФІЙСЬКИЙ СОБОР. Макет з сірників.

Йосип Осташинський.

СОФІЯ К ИЇВСЬКА. Олія, картон. Юрій Качкін, 2011.

ПОЕМА «ВАРНАК» (уривок)

Т.Шевченко,

Дивлюся,

Мов на небі висить

Святий Київ наш великий!

Дивом дивним сяють

Храми Божі, ніби з самим

Богом розмовляють.

Дивлюся я, а сам млію.

СОФІЯ КИЇВСЬКА. Сепія

Тарас Шевченко,1846.

КИЇВ (уривок)

Євген Маланюк

Тайни тисячоліття – в Софії стрункій

Що поблідла, але ще ясніше, ще вище

Вироста, як молитва, в блакить.

СОФІЯ КИЇВСЬКА. Людмила Волхонська.

У СОФІЇВСЬКОМУ СОБОРІ

Дмитро Павличко

В Софіївськім соборі скоморох

На скрипці грає. Господи, я чую!

Душа моя з далечини епох

До мене йде. Я плачу, торжествую!

І сяє золото в блакитній млі,

І моляться гетьмани і спудеї.

Я чую скрипку рідної землі,

Неначе голос матері моєї.

А до собору увійшло дитя

З очима переможця, а не жертви.

Я плачу, бо пройшло моє життя,

Я торжествую, бо життя безсмертне.

РУБАЇ

Дмитро Павличко.

205

Я все життя — в печальній ностальгії:

Я бачив Київ на Говерлі в мрії,

Тепер я бачу злото полонин

На непогасних куполах Софії.

КУПОЛИ СВЯТОЇ СОФІЇ.

Олія, картон. Сергій Фесенко, 2011.

СОФІЯ КИЇВСЬКА

Юрій Чернецький

Давніх зодчих серця калатали

(відчуваю це і розумію)

в мить, коли диво дивне постало –

закінчили слов’янську Софію.

Ті митці, вірю, знали напевно:

по світах її слава полине,

візантійських затьмарить блиск перлів

тепле світло нової перлини.

СОФІЯ КИЇВСЬКА. Генадій Вербицький. 1971 р

Із лиця землі Руської стерти

не змогла її жодна навала.

Як народ наш одвіку, уперто,

непорушно Софія стояла.
І надалі так само стояти
буде, не підкоряючись часу,
і носитимуть наші дівчата
це ім’я урочисте на щастя.
Духу символи вічно живі є,
ні юрбі не підвладні, ні ханам.
Доки є в України Софія,
доти буде наш рід нездоланним.