Блог вчителя мистецтва Дзюри Руслани

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА (м. Київ)

«В цьому храмі немає ні глибини, ані серйозності. Він веселий і світлий, по-земному гарний – дивовижний пам’ятник середини XVIII століття, легковажного і веселого, яке створило культ краси і грації.»

«ПУТІВНИК ПО КИЄВУ», Поч. ХХ століття.

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА.Олія. Яна Побережна, 2013.

*** Я. Верещагін

Над Дніпром пливе

стрункий собор Растреллі,

Срібнодзвонним співом виростає.

Він звучить, як музика Кореллі, -

То тендітно, то гордо велично...

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА. Олія. Сергій Брант.

АНДРЕЕВСКАЯ ЦЕРКОВЬ

Андрей Соцков

Андреевская церковь. Звон колоколов

Псалом рождения в надежду

Струится "Аллилуйя" из хоров,

И чудится морское побережье,

Где пенье волн... И яшма куполов –

В чеканной золотой оправе.

В причудливом барокко облаков

Храм строил Мастер без поправок.

Не из камней Он строил этот Храм,

Выпиливал кусочки неба

Для стен. И рано по утрам

У зорь брал золото. А лебедь

Перо ему дарил - для белизны.

И стройность ели взяв для колоннады,

Просил Он у судьбы прядь седины -

Для остроты прозрения и взгляда.

Андреевская церковь, как земной пролог

Для сдавленной безвременьем души.

И здесь, стряхнув сухую пыль дорог,

Молитву покаянья приглуши.

Трель соловья тихонько в неф польётся,

Пророком стал Плывущий по векам.

Я вижу высоту и свет со дна колодца,

В мольбе поднявший руки к небу - Храм!

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА ЗАПАЛИЛА ВОГНІ. Олія.Андрій Троїцький

ЗИМОВІ СУТІНКИ.ТИША АНДРІЇВСЬКОГО УЗВОЗУ. Олія. Сергій Позняк,2012.

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА

Леся Романчук

Він ніс свій хрест,

не легший, як в Учителя,

І рік, і два, і двадцять. Ще не тут.

Ще не пора, не місце відпочити.

Той хресний шлях, ота хрестова путь.

Він ніс його у холод і у спеку

У синю даль незайманих снігів,

Він ніс хреста і слово так далеко

Від пальмово-оливкових гаїв.

І от — ріка могутні котить хвилі,

До неї в'ється стежкою узвіз.

Отут він зняв хреста з плечей, знесилений.

Звершилося. Скінчилося. Приніс.

Блакитно-біла, синьо-золочена

Дорога, що нам вірою сія,

І в тих кольорах - церква, наречена

Андріївською, на його ім'я.

АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА.

Олівець. Іван Мельничук, 2014.

КАЙДАШЕВА СІМ´Я» (уривок з повісті)

Іван Нечуй-Левицький (1838 -1918)

«…Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом, а на самому вершечку стриміла Андріївська церква і ніби висіла на ясному темно-синьому небі, що блищало на заході. Легкі хмарки сунулись по небі. Мелашка задивилась на гору, на церкву; їй здалось, що не хмарки летять в небі, а тонкі, з самих стовпів, бокові бані на церкві заворушились, що сама церква почала коливатися на гострому версі гори. На неї напав страх. Вона глянула ще раз вгору, і їй здалось, що хрести на церкві трусяться й коливаються, що коливається вся гора, от-от впаде на неї. І вона прожогом побігла з цвинтаря до хати…»