ЗАМОК ЛЮБАРТА (м. ЛУЦЬК.)
ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК. Олія. С.Манюк.2013.
ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК
ЛЮБАРТА
Віталій Назарук
Стареча замкова
площа
Де ясен росте
увись,
Ідемо немов на прощу,
Ходили сюди й
колись.
Вже замок обріс
кущами,
У холоді мур
дрижить,
Цей замок багато
брали,
Та мури їм не
здались.
З води по драбинах
лізли,
Пускали з вогнем
стрілу,
Та наче тумани
щезли,
Лягли вони на валу.
Червона вода із
Стиру,
Збігала до вод
Дніпра,
Не
стали бійці ясиром,
Хтось вижив, а
хтось вмирав.
Стоїть і понині
замок,
І дзвони його
гудуть,
Повільно
так, крок за кроком,
До нього на прощу
йдуть.
ЛУЦЬКИЙ ЗАМОК.Олія.
Валентин Кирилков, 2005.
ЛЮБЛЮ Я ЛУЦЬК (уривок)
Василь Мартинюк
Люблю я Луцьк — мій Лучеськ — на світанні,
Коли весна — і дихається вільно…
Он кірхи хрест, а он костелу бані
Вітають всіх, киваючи прихильно.
Он замок Любарта —
величний богатир,
Уже в літах, та чути в ньому силу.
Він дивиться залюблено на Стир —
На річку-подругу, стареньку і змілілу.
І, мабуть, згадує ті дні, коли вона
Стрічала перша воїнство вороже
І вірила, що замкова стіна
Все зло на світі зупинити може…
***
Надія Гуменюк
Три древні
вежі, наче три стихії,
Замкнули в
замку коло таємниць,
Землі, води і
неба чародії
На сонний
Лучеськ дивляться з бійниць.
Пильнують
пам'ять і вартують мури,
І підливають в
келихи євшан,
раду радять: щоб не був похмурим
Прийдешній день в історії лучан.
До зілля в чани ллють зі Стиру воду
Вкривають замок зоряним плащем
І вичакловують нам сонячну погоду,
Приправлену яснесеньким дощем.
Та навіть як зависне хмара сива
І несподівано ударять холоди,
Не нарікаймо на зрадливі зливи –
Аби в серцях нам сонячно завжди.
Щоб кожен день – як Божа нагорода,
Щоб кожна сніжність з ніжністю без меж,
Щоб в Луцьку починалася погода.
Допоки й віку – з древніх наших веж.
ЛУЦЬКИЙ
ЗАМОК. Олія.Степан Пісьо,2007.
***
Надія Гуменюк
Над замком – Владича вежа,
Від крові й вогню руда.
Під замком зайшлась пожежа,
Круг замку зійшлась орда.
Дереться на гору знову
Чужинська криклива рать,
І входять в зорю ранкову
Мечі аж по рукоять.
Щербляться об вічні мури,
Впинаються в мову і кров.
І сонце, як щит похмурий,
Викочується з дібров.
Століттями ця облога,
Тривога ця день при дні,
І ця кам’яна дорога
Без витязя на коні.
Лиш мури, зоря й пожежа,
Лиш пісні сумний акорд.
Й Душа – як Владича вежа
Супроти навали орд.
ВЛАДИЧА
ВЕЖА ЗАМКУ ЛЮБАРТА. Олія.
Олександр
Юрченко,2005.
ЗАМОК В ЛУЦЬКУ. Юзеф Крашевський, 1843.
ПАНОРАМА ЛУЦЬКА. Літографія. Наполеон Орда.
Немає коментарів:
Дописати коментар